Архетипи, принцип синхроністичності К.Г.Юнга та феномен періодичності історії людства

Журнал «Соціоніка, психологія та психологія особистості», N 5, 1997.

Як прийнято вважати, хронологія та послідовність людської історії за останні 4-5 тисяч років, сукупність історичних текстів, археологічні дослідження та дані допоміжних дисциплін, здавалося б, не дають підстав сумніватися у існуванні тих чи інших історичних подій – античного та середньовічного періодів людської історії. Тим не менш, іноді робляться спроби ревізії історичної хронології. Однією з таких масштабних спроб вважатимуться роботи М.Н.Морозова [1] і його ідеї з використанням математичних методів А.Т.Фоменко [2, 3, 4]. Основна ідея цих робіт полягає в наступному: за низкою подій, пов’язаних з античною історією, є паралельні середньовічні події, причому часові інтервали між окремими подіями та їх структура значно корелюють між собою. При цьому ймовірність випадкового збігу подій та їх структури оцінюється А.Т.Фоменком як 10^-18. Особливо це справедливо для тимчасових послідовностей правлінь царів та імператорів Стародавнього Риму, Ізраїлю та Середньовічної Європи аж до XVII століття, причому деякі тимчасові послідовності повторюються кілька разів. Те саме стосується низки історичних подій – таких як війни, напрями військових походів, архітектурні, наукові, філософські новації і т.д., що виявилося при обробці числового та іншого матеріалу історичних джерел. Звідси А.Т.Фоменко було зроблено висновок у тому, що ми знаємо лише найближчу історію середньовіччя, а рання історія – це дублікати середньовічних подій. Так, по Н.Н.Морозову і А.Т.Фоменко, Стародавня Греція і Стародавній Рим не існували у тому сенсі, у якому це відомо, які археологічні пам’ятки були збудовані у Середньовіччі. Те саме стосується і часу написання Біблії, і т.д. Вочевидь, такі висновки викликали різко негативну реакцію істориків і археологів, т.к. суперечили великому масиву археологічних та інших даних.

Таким чином, є парадокс: величезна робота, проведена М.Н.Морозовим і А.Т.Фоменко говорить про статистичну залежність подій давньої та середньовічної історії, але це суперечить очевидним археологічним фактам. Як приклад, можна згадати грецьке місто Херсонес, що безперервно існувало з V ст. до н. по XII ст. на чорноморському узбережжі, його пам’ятники, написи, архітектура, пов’язані з історією античності та середньовіччя. Можна було б просто оголосити виявлені кореляції помилковими і такими, що не заслуговують на увагу, як це і робиться науковою спільнотою. Однак можливий і інший підхід. На мою думку, йдеться не про дублікати історичних хронік, як вважає А.Т.Фоменко. Подібні дослідження показують приховану структуру розвитку цивілізації та біосфери загалом, яку мені вдалося виявити в рамках фізики свідомості [8]. Так, виявлену періодичність людської історії можна порівняти з феноменом прояву архетипів Юнга [5] у людській свідомості, які мають повторюваний характері і однаково виявляються в різних людей. Крім того, необхідно враховувати і принцип синхроністичності, також введений К.Г.Юнгом [6] (і підтриманий В.Паулі), який пояснює одночасність та акаузальність впливу архетипічних подій на людину, кореляції психічних та фізичних феноменів, що відбуваються як у свідомості індивідуума, так і у його фізичному оточенні. Це підтверджується згаданою вкрай низькою ймовірністю випадкових збігів виявлених подібних подій та фактів.^-18.

Як відзначав К.Г.Юнг, архетипи колективного несвідомого змінюються з часом, і це пояснює розквіт і занепад культур і вірувань. Однак, якщо архетипи Юнга, що впливають на людину, належать до колективного несвідомого, логічно допустити існування особливих архетипів синхроністичних подій, які впливають на людську цивілізацію загалом, у культурних, матеріальних та просторово-часових аспектах, згідно з розширеним принципом синхроністичності¹. Структура цих спеціальних архетипів породжує періодичність історичних подій, їх повторюваність вже на іншому історичному матеріалі та інших рівнях розвитку. Саме ця обставина і ввела в оману Н. Н. Морозова, а потім А. Т. Фоменко та його послідовників, які не займаються конкретними історичними та археологічними дослідженнями. Їхні посилання на астрономічні дані також недостовірні, оскільки не дозволяють зробити однозначні висновки.

Саме наявність архетипів та активація цих архетипів зумовлюють подібність історичних подій, архітектури, а також семантичну близькість імен та термінів: цей загальнокультурний Євразійський міфологічний (а, отже, і пов’язаний з архетипами) пласт, що наділяється релігійними символами, обрядами та спорудами, має коріння у палеоліт або неоліт та ностратичну основу мов, які й аналізувалися М.М.Морозовим та А.Т.Фоменком. Не дивно, що подібні події у військовому, релігійному та культурному житті супроводжуються рядом семантично близьких, а іноді і термінів, що однаково звучать, і імен. Так, слово “цар”, як вважається, походить від імені Caesar. Проте, задовго до народження Юлія Цезаря Близькому Сході використовувалося слово *tsar [7], що означає правителя. Можна навести безліч таких прикладів прояви архетипів. У даному випадку, незнання форми *tsar та багатьох інших призвело М.Н.Морозова і А.Т.Фоменко до думки, що давня історія Близького Сходу – це фальсифікація, або дублікат середньовічних подій. Так М.Н.Морозов, ґрунтуючись на ассірійських текстах, ототожнив Ассирію з… Німеччиною середньовіччя (!), а історію, викладену в Біблії, з історією Італії в Середньовіччі². Тим часом, йдеться про ностратичне³рівні мовних аспектів світових архетипів. Проте дія глобальних історичних архетипів різноманітна і проявляється як на мовному, а й у всіх інших рівнях: соціальному, політичному, культурному тощо. та фіксуються переважно в інформаційній сфері (наприклад, у вигляді історичних хронік). Але матеріальні сліди епохи, фіксовані археологією, дуже різні, і це відмінність виявляється без особливих зусиль.

Далі. Архетипи змінюються. Так, антично-средневековая періодичність зникає з XVII століття, що, можливо, пов’язані з різкою зміною архетипів і відповідає інтенсивному розвитку цивілізації та промислово-технічної революції.

Отже, існування цих особливих архетипів, Що породжують складно організований патерн синхроністичних подій, пояснює цілий ряд історичних феноменів, пов’язаних з подіями-“двійниками”, та подоба (аж до значення імен історичних діячів) низки явищ та їх часової структури у різних країнах Європи, Малої Азії та Близького Сходу. Фактично, будова та дія цих архетипів, що впливають на психологічних та фізичних рівнях⁴визначає складну нелінійну структуру історичного часу. Якщо припущення вірні, то можна говорити про відкриття як нового особливого класу глобальних архетипів, так і нових законів історичного розвитку.

З фізичної точки зору структура цих особливих архетипів корелює з групами симетрій простору-часу, що виражається в періодичній (можливо, квантованій) структурі історичного часу [8]. У цьому випадку можна говорити про нові закони історичного розвитку, пов’язані із існуванням класу глобальних архетипів історичного часу та, можливо, про спрямованість історичного розвитку цивілізації, біосфери, а також Всесвіту в цілому.

• ¹У цьому архетипи Юнга є складовою (чи підсистемою) цих світових архетипів. До тексту
• ²Аналізувалися тексти з приголосних без огласовок, – у випадках особливо яскраво виявляються архетипи, помилково віднесені до дублікатів. До тексту
• ³Що включає індоєвропейські, афразійські, в тому числі, семітські, урало-алтайські та інші мови. До тексту
• ⁴Вже окрема свідомість людини здатна впливати на фізичні об’єкти [9]. До тексту

Література:

1. Морозов Н.Н. Христос. – Л., т 1-7, 1921-28.
2. Фоменко А.Т. Критика традиционной хронологии античности и средневековья (Какой сейчас век?). – М., изд-во механико-математического факультета МГУ, 1993.
3. Носовский Г.В., Фоменко А.Т. Новая хронология и концепция древней истории Руси, Англии и Рима. Том 1 – Русь, том 2 – Англия и Рим. – М., изд-во учебно-научного центра довузовского образования МГУ, 1995.
4. Фоменко А.Т. Новая хронология Греции. Античность в Средневековье. – М., изд-во учебно-научного центра довузовского образования МГУ, 1996.
5. Юнг К.Г. Душа и миф: шесть архетипов. – К.: Государственная библиотека Украины для юношества, 1996.
6. Юнг К.Г. Синхронистичность: акаузальный объединяющий принцип. /В сб. К.Г.Юнг. Синхронистичность. – М.: “Рефл-бук”, К.: “Ваклер”, 1997.
7. Голан А. Миф и символ. – М.: РУССЛИТ, 1994.
8. Букалов А.В. Физика сознания. – рукопись 1990г., в печати.
9. Букалов А.В. Воздействие сознания на скорость радиоактивного распада. //Соционика, ментология и психология личности. N 5, 1997.